А знаєте, що найбільше надихає?
Думка про те, що хтось десь теж сидить і пише.

У Скайпі на мою чарівну фотку в бонетці клювали турки. Навіть після того, як я прибрала фотку, додала собі 100 років і представилася як особа невстановленої статі, траплялися охочі познайомитися.
Тій же фотці в Одноклассніках наставили п'ятірок чоловіки з екзотичними східними іменами. Пробувала була поставити якусь іншу, але все ж повернулася до цієї: хай однокласники знають, що я не тільки розумна, а й гарна (а головне - скромна:-) )
У Фейсбуку моїми друзями іноді прагнуть стати канадійці середнього віку з французькими іменами або юні італійці/ іспанці/ португальці, у яких на лобі написано їхнє хоббі: girls.
З гарячими південними хлопцями все ясно. Але чому в ЖЖ мене френдять росіянки та росіяни, хоч у нас - жадних спільних інтересів чи друзів, - загадка.
Отаке-от)

( оцей вірш Оксани Забужко )

- дуже люблю. Хоч і про значеня слів "моква" і "шелюги" питалася у Ґуґля. Хоч він і занадто надривний. Хоч у ньому жіноча позиція мазохістична й самозаперечувальна. Хоч і вважаю, що про таке - якщо воно трапилося в житті - треба мовчати. Але ж це не життя - це література)

як жалюгідно вигладає Сарт поруч із "the most complete human being of our age"

розпечений ли-
пень пам'ятає юність
обдертого пса

Он видит тело новой любовницы, поднимающейся с дивана; она стоит, открывая взору свое тело со спины, мощные ляжки, покрытые целлюлитом; этот целлюлит восхищает его, будто он отражает жизненную силу кожи, что колышется, трепещит, говорит, поет, дрожит, выставляет себя на показ.
Milan Kundera. L'ignorance (пер. на рос. Н. Шульгіної)

А які ще літературні обробки целюлітної теми вам відомі?

Чотирнадцятилітньому хлопчині з багатодітної сім'ї на ім'я Едмонд потрібна допомога. Деталі тут:
http://community.livejournal.com/deti_iz_serdca/14252.html

Редактори ранкових телепередач - вигадливі люди. Поміж інформацією про останні новини в Україні та світі, рекламою, порадами з вибору якісної гречки, прогнозами погоди, рецептами народної медицини, рекламою, спортивними досягненнями, рекламою та подробицями з життя зірок вони умудряються втиснути просто-таки поетичні сюжети. Одним із них, почутих сьогодні, був сюжет про типологію чоловіків за вод(я)ним принципом.
Які, Ви думаєте, бувають чоловіки?
1. Чоловік-калюжа: годі чекати від нього ніжності, турботи чи романтичних поривів. Від нього взагалі годі будь-чого чекати.
2. Чоловік-озеро: цей екземпляр огорне свою обраницю повсякчасним тендітним піклуванням, люблячий і сентиментальний, він, проте, не здатий на непогамовну пристрасть.
3. Чоловік-річка: душа компанії - веселий, товариський, вигадливий і настримний, проте часто непередбачуваний і мінливий.
На цьому типологія, на жаль, вичерпалася (або ж вичерпався відведений на ліричний відступ ефірний час).
А як же чоловік-струмок, чоловік-водоспад, чоловік-затока, чоловік-протока, чоловік-водосховище, чоловік-море і чоловік-океан? Невже їх у природі не існує?..

двоє під дощем
прихистили собаку
сумного як ніч

Один з моїх улюблених мультиків явно прививав маленьким радянським громадянам музичний смак)

Однаково закоханий в античність, в українське бароко і французький парнасизм Леконт де Ліля й Ередіа; бібліограф, швидше критик, ніж історик літератури, ніколи не "перціанець", ані "лободист". Людина оцінки, ґурман і естет, що вище над усе ставив мистецькі, естетичні цінності; провозвісник грецького ідеалу калокагатії: вроди-добра, ототожнених і злитих. Врода як добро, і добро як врода.
Однаково високо він цінив добре загострені олівці, добрі пера, добрий атрамент і добрий письмовий папір, міцний, за власним рецептом заварений добрий чай, добрих приятелів, вроду жінок і жіноче товариство, добрі вірші, книги і саме добре оправлені книги, вбрання, щоб було елеґантне.

(з "Болотяної Лукрози")

Є час розкидати каміння і час збирати каміння.
А що як руки діряві - і зібране каміння знову розсипається?
А що як час збирати невпинно збігає, і хоч як напружуйся - не встигнеш зібрати розсипаного?
А що як збираєш не те каміння?
А що?
А як?..

А Мурашка виявилася Мурчиком :-)

З французьких пісень добре вчити особові займенники, дієслова на кшталт "любити", "тужити", "хотіти", "мріяти" тощо, а також умовний спосіб, як, наприклад, тут:

Відтоді, як дізналася, що miłość - це любов, молитовне "помилуй!" сприймаю не інакше як "полюби!"
Але ж Він любить мене і без моїх прохань про це. І було б наївно думати, що завдяки молитвам любитиме більше.
А ще - чи любить завжди однаково? Бо якщо так - то це якось неуважно з Його боку. Бо я щоразу різна (майже як річка, в яку двічі не ввійдеш). Чи однаково любить мене, коли я добра і коли лиха? Чи любить, коли кривджу ближнього або дальнього? Чи любить, коли сама відмовляю в любові? А може, саме в такі моменти любить найдужче, бо вірить у мене? Тобто довіряє.
Не знаю і нічого не можу знати про Його любов. Просто дуже хочу, щоб її відчували ті, хто почувається покинутим, непотрібним, самотнім і нелюбленим.

перетворитися з фонтану на підземну річку
не розбризкувати жодної краплини
не випаровуватися і не конденсуватися
впевнено нести свої води долаючи тихі заводі й каміння
щоб урешті стати водоспадом хмарою краплин веселкою повітрям
і впасти дощем

Розмова між 50-літньою жінкою та її 4-річним онуком:
- Таня, я тебе люблю так багато, як листочків на дереві!
- Марку, не можна мене так любити. Ти маму свою так люби.
- Я маму люблю - як травинки.
[павза]
- Таня, я чого більше - листочків чи травинок?