У маленькій кімнатці з великим вікном на другому поверсі старого будинку живе фея. А в дворі того будинку росте світове дерево. І бджоли, і вивірки, і сороки, й горобці, і кіт, і пес, і ящірки, і навіть найдрібніші хробаки чекають, коли нарешті до феї приїде принц на вродливому коні. Тільки принц не приїде. Бо вона фея. А принци шукають принцес/ попелюшок. От тільки кіт і пес, сороки й горобці, ящірки та вивірки, бджоли і хробачки не знають, що вона фея, і закликають під її вікно принців. А вона, сплавляючи принців знайомим і незнайомим попелюшкам, дуже тішиться з того. Тільки очі в неї часом сумні-сумні.
далі буде

На Бамбетлі:

( два як рідні брати )
( мисткиня )
( добрий жандарм )
( фотограф )
( абориген )
( зашарілася, як маківка на городі )
( та сама маківка )
( квіткарка )
( шевці )

Останню ніч у Львові я провела з... бузком. Він хоч і був уже трохи прив'ялим, але щедро роздавав свої пахощі довколишньому простору. Дорогою додому, коли я безсоромно й привселюдно занурювала обличчя між його суцвіття, перехожі скоса позирали в мій бік.
( читати далі )

Ранішнє сонце, для якого я вдягнула коротку спідничку, виявилося дуже оманливим. Учорашній дощ був більш чесним і відвертим.
Де мене знаходять нужденні, а також алчущії і жаждущії? Вчора причепився старий єврей. Мусила пообіцяти йому, що надішлю "Ґазєту по-кієвскі" й "Авізо", а також пошукаю Ґриґа та Ґлієра.
Сьогодні зранку до мене підсіла дівчинка Христинка, сказала, що вона сирота, хоче їсти і що їй сьогодні випвнюється 12. Дала гроші на хавчик і купила їй "Гарі Потера". Підозрюю, що вона навішала мені лапші на вуха..., але не шкодую про те, що дала себе надурити. Коли ми переходили дорогу, вона взяла мене за руку. Її долоня була така тепла!..
Кота-приблуду нагодувала тушонкою.
А після Бамбетлі в моєму гаманці 20 коп.
:-)

П'ятий був не менш чудовий, ніж четвертий. Про похід на Янівський див. попередній запис. Потім було трохи бібліотеки, трохи книжок на Вірменській, кумедні вивіски і двір з білизною на мотузці й дітьми (фото неодмінно викладу пізніше). "На бамбетлях"!!! Сидіти на підвіконні, звісивши або підібгавши ноги (кому як подобається), пити чай/каву і розглядати довколишні вікна. Потім - Стрийський парк: Шевченкова верба, багато бузку, фантастичний червоний бук і змагання з надування/видування/задування мильних бульбашок) Вечеря в народному ресторані МВФ (розшифрування для непосвячених: Міжнародний вареничний фонд): помірні ціни, смачні вареники, непогане вино. А довкола ходять люди і їздять трамваї.

День шостий почався буржуйським сніданком: гарячий чорний шоколад зі збитими вершками і зелений чай з жасмином, у який залітали краплини дощу. Апофеоз моєї ситуативної екстравертивності: підійшла до чувака, який розмовляв німеькою. Про відкриття в рукописах Антонича не писатиму - конкуренти не сплять! Але, панове конкуренти, знайте: сьогодні мене багато чого потішило) А ще - у мене тепер є знайомий парфумер)

Латина!
Моє перше розвіртуалення.
Захер і Кремівка - ммм...
Високий замок.
Гойдалка.
Босоніж по траві, піску й асфальті.
Сонце в італійському дворику.

А сьогодні зранку я нарешті вибралася на Янівський цвинтар. Могилу хлопчика знайшла одразу, хоча була впевнена, що знову блукатиму до зневіри. На могильному камені припаяна якась скульптура. Я би прибрала від нього весь камінь і посадила б сосну. Мої нарциси йому дуже пасують.
А тепер ( мої нові кульчики ) фатастично виблискують на сонці, яке зігріває мою оголену шию.

Місто найпрекрасніше зранку: фантастичні кольори і мало людей.
Тепер у мене є вишиванка з Коломиї.
Купа гарних книжок, серед них - Нарекаці, Тракль, римські елегіки і - нарешті! - самовчитель з латини.
Блукання в літературних нетрях - вулицями Драгоманова, Коцюбинського, Грабовського.
Старий ксьондз, який розритикував мою коротку спідничку. А вона ж лише трохи вище колін!
Пообідній сон.
Концерт Генделя. Фанатстичний дириґент і симпатичний контрабасист)

Моє львівське помешкання:
( з ліжка )
( кухня )
( від вікна )
а нарциси вчора трапились випадково на розі Городоцької і тої вулиці, де готель "Львів".
Вони виросли в селі Рокитне. За те, що я купила 5 букетиків, бабця мало не цілувала мені руки...
сьогодні вони помандрують до Богдана)

Просто-таки дістав чувак, який постійно горланить: "Костя Грек!!! Досить бути провінційним!" і т. п.
Зустріла Винничука. Причому двічі: спершу в бібліотеці, а потім на площі Данила Галицького. Привіталася) Він зніяковів)))
Так гарно ходити обідати "додому" (скоро писатиму без лапок, бо ганчірок, миючих і ароматичних паличок уже накупила).
Обід - яма в моєму біологічно активному часі.
Почерк у Богдана такий зворушливий! Навіть не знаю, кого з них я більше люблю - Миколу чи Богдана...
Сьогодні була кава a la Schulz і Apfelstrudel у "Синій пляшці".
Несподівані покупки: подушка з гречаним лушпинням, вишита кофтинка, скляні кульчики в стилі Camper Twins, дзвіночок і щось маленьке для когось біленького)

Нарешті після безуспішних спроб підключитися до Інтернету в МакДональдзі й Дзизі я знайшла його на площі Ринок!
Вперше житиму на квартирі. Вона мацюпунька і трохи стрьомна, але близько до центру. І на вулиці з гарною і нельвівською назвою - Джерельна)
Хочеться накупити ганчірок, миючих засобів і запашних квітів. Не думала, що в мене така відраза до запаху старих будинків...
У потязі сюди мені траплялися виключно кандидати наук: до Тернополя - економічних, з Тернополя - медичних. Це - подумала я - знак!
Дощу, всупереч прогнозам, не було і поки що немає. Багато сліпучого сонця і вітру.
Ввечері збираюся на якийсь безкоштовний концерт у Філармонію)
У Богдана ще не була.