Пам'ятаєте пісню Макаревича про "нє стоіт проґібацца"? Так от там є словосполучення "фруктовый кефир". Моя співмешканка часів ДДП (то чистилище для тих, хто не вступив до нашої спільної Могили за першим разом) Оля казала, що йдеться про йогурт. І я тоді повірила. Аж сьогодні приготувала його і можу Вас запевнити: це таки кефір!
І таки суперсмачнючий - жадного порівняння з приторними "йогуртами", які пропонують нам полиці супермаркетів.
Полуничний кефір готуємо так: кидаємо вимиту, очищену від плодоніжок полуницю в блендер і добряче її збиваємо (якщо немає блендера - згодиться товкачик для картоплі і залізне сито). Якщо хочеться солоденького - додаємо меду або цукру. Потім вливаємо у це криваве місиво кефір - пропорція довільна (в мене вийшло 1:2). Ще трохи збиваємо - і vuala - насолоджуємося оспіваним напоєм.
Є ідея замість меду додати соєвий соус, чорний перець, сухий орегано і базилік. Але вона ще не матеріалізувалася)
Bon appetit!

Ну от, варто мені було вчора порозповідати одній абітурієнтці про Могилянку, як цієї ночі мені наснився Брюх.