Умови задачі:
1) у Мурашиська вилазить шерсть;
2) з фікуса облітає зелене листя;
3) у мене стрімко випадає волосся.
Питаєцця в задачі: чи це все взаємопов'язано? А головне: як із цим бороться?
(традиційні російські запитання: кто виноват? і что делать? - винесемо за дужки)

А Мурашка виявилася Мурчиком :-)

Її не було цілий тиждень. Я спереживалася так, що нічого, крім читання "Хронології" Косач-Кривинюк, робити не могла. Якось прийшов кіт, дуже схожий на неї, і я навіть спершу обманулася цією схожістю, але... Думала, що вона образилася і тому не приходить. А вона просто шукала дорогу назад.
( Чому зникла Мурашка? )
Сьогодні зранку вона прийшла, сіла між кущі хризантем і чекала, поки хтось визирне з вікна.
Була така радісна, що не знала, з чого почати - пити, їсти чи лащитись.
І вона зовсім не ображається.
Отака велика котяча любов)

На прохання трудящих спробувала сьогодні пофотати моє Мурашеня. Ось що вийшло:

Мабуть, у мене є киця. Мабуть - бо її ніхто не дарував і не купував. Сама прийшла. Спершу попросила води. Потім радо пила кефір. Потім гордо від нього відмовилася. Мовляв, я до тебе лащуся, а ти мені - кефір. Потім під обурливі репліки тата: "Ти що - сметану їй понесла???" я частувала її сметаною. Вчора вона не приходила. Певно, налякалася зливи. Сьогодні її теж не було видно. Винесла їй сметани й води. Але вона не прийшла. Аж раптом на моє безнайдійне з балкону: "киць-киць-киць" прибігає моя Мурашка! Їла тільки з рук. Щойно я ставила мисочку на землю - пильнувала, щоб я не пішла. Казала, що дуже за мною скучила. Так і казала!
Мені байдуже - чийна вона чи нічийна, називав її хтось чи не назвав. Вона моя Мурашка. Поки захоче нею бути)