а в кінці - кілька секунд голосу Чеслава Мілоша

Дуже люблю цей вірш Мілоша. Це з його пізніх текстів. От наважилася перекласти. Раніше перекладами не грішила (якщо тільки не згадати шкільні вправляння над "My heart is in Highlands, My heart is not hear..."). Судите сами)))

SENS

- Kiedy umrę, zobaczę podszewkę świata.
Drugą stronę, za ptakiem, górą i zachodem słońca.
Wzywające odczytania prawdziwe znaczenie.
Co nie zgadzało się, będzie się zgadzało.
Co było niepojęte, będzie pojęte.

- A jeżeli nie ma podszewki świata?
Jeżeli drozd na gałęzi nie jest wcale znakiem
Tylko drozdem na gałęzi, jeżeli dzień i noc
Następują po sobie nie dbając o sens
I nie ma nic na ziemi, prócz tej ziemi?

Gdyby tak było, to jednak zostanie
Słowo raz obudzone przez nietrwałe usta,
Które biegnie i biegnie, poseł niestrudzony,
Na międzygwiezdne pola, w kołowrót galaktyk
I protestuje, woła, krzyczy.

СЕНС

- Коли вмру, то побачу підкладку світу.
Другий бік, за птахом, горою і заходом сонця.
Правдиве значення, що закликає до відчитання.
Що було в незгоді, буде у згоді,
Що було незрозумілим, стане зрозумілим.

- А що як немає підкладки світу?
Що як дрізд на гілці – зовсім не знак,
А лише дрізд на гілці, що як день і ніч
Змінюють один одного без особливого сенсу,
І на землі немає нічого, крім самої землі?

Якби так було, все ж таки лишиться
Слово, якось вимовлене нетривкими вустами,
Що біжить і біжить, невтомний посланець,
На міжзоряні простори, у вихор галактик
І протестує, волає, кричить.

Інших перекладів на українську мені не траплялося, хоч шукала тільки в іннеті.