Не прошу отієї самотності найпростішої
першої-ліпшої
коли залишаюся сам-один як палець
коли ні до кого промовити слова
навіть волове очко тихне хоч могло б як півгоробця цвіркотати
коли жоден гість не поспішає з гостинцем до мене
годинник зупинився щоб біля мене було тихо
на заході сонця тіні стають довші
не прошу тієї важчої
коли протискаюсь крізь натовп
і знову самотній
серед всіх близьких найдальших
прошу Тебе тієї справжньої
коли Ти говориш через мене
а мене немає

1970, 1996
(Ян Твардовський. Ще одна молитва / Пер. з пол. Дзвінки Матіяш. - К.: Грані-Т, 2009. - С. 39)

Дерево таке таємниче. Виростає такий велетень і живе, невидимо черпає повітря. Умирає восени, аби на весну відродитися. Для мене дерево - це згадка про біблійний рай.
*
Як дерево живе?
Не отримує зарплати першого числа. Не працює на фірмі. Не виходить на пенсію. У нього немає грошей на прожиття, але воно росте, у спеку затуляє нас своєю тінню.
Якби дерево могло говорити, то, напевно, на весь голос молилось би і дякувало:
- Боже, яке я прекрасне і в той же час справжнє! П'ю, коли тягну соки із землі, їм, коли поглинаю з повітря невидимий вуглекислий газ, - і живу!
У Гаяні росте дерево, що зветься молочне. Коли на нього натиснути, починає текти молоко. Люди біжать до дерева зі склянками, як до молочного магазину.
Кожне дерево говорить про Бога. Ніхто не бачить, з чого воно живе, а воно росте, розвивається, цвіте і дає плоди.
Отче наш, Ти єси на небесах, що сотворив усі красиві дерева не землі, аби нам було краще на цьому світі, нехай святиться ім'я Твоє.
(Твардовський Я. Ще одна молитва / Пер. з пол. Д. Матіяш. - К.: Грані-Т, 2009. - С. 232.
( + мій улюблений львівський дуб )

Чекання

Коли нетерпляче чекаєш любові
між дзвінком і скрипінням дверей
часом пролізе курча закістляве для супу
дощ обплює
не скигли
ще подякуєш Богу
коли тільки пес прийде

Ян Твардовський
Звідси: Твардовський Я. Ще одна молитва / Пер. з пол. Дзвінки Матіяш - К.: Грані-Т, 2009. - С. 123.

"Нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права", - записав святий Матей (Мт. 6, 3).
Наша ліва рука здається такою невдахою. Вона завжди непомітна. Трохи незґрабна. Ні в тин ні в ворота. Допомагає правій, але тишком. Важлива в музиці, коли корову доять, посуд миють, нитку в голку засиляють, але якщо хтось нам потрібний, кажемо, що це наша права рука, а не ліва.
Літню жінку цілуємо в праву руку. Праву руку подаємо, коли вітаємося. Права рука побожна, бо хреститься і купається в кропильниці.
Але, може, ліва все-таки більш євангельська, хоча жоден євангелист не писав нею Євангелія.
Може, Бог бачить спершу ліву руку, бо вона прихована. Рука-попелюшка, дівчина-служниця.
Мабуть на небо ангели ведуть за ліву руку.

Переклала з польської Дзвінка Матіяш (Твардовський Я. Ще одна молитва. - К.: Грані-Т, 2009. - С. 251).