У маленькій кімнатці з великим вікном на другому поверсі старого будинку живе фея. А в дворі того будинку росте світове дерево. І бджоли, і вивірки, і сороки, й горобці, і кіт, і пес, і ящірки, і навіть найдрібніші хробаки чекають, коли нарешті до феї приїде принц на вродливому коні. Тільки принц не приїде. Бо вона фея. А принци шукають принцес/ попелюшок. От тільки кіт і пес, сороки й горобці, ящірки та вивірки, бджоли і хробачки не знають, що вона фея, і закликають під її вікно принців. А вона, сплавляючи принців знайомим і незнайомим попелюшкам, дуже тішиться з того. Тільки очі в неї часом сумні-сумні.
далі буде

Зустрілися принцеса та мавка лісова біля ст. м. "Печерська" і попрямували бульваром Лариси Косач-Квітки в бік вулиці Басейної. За першої-ліпшої нагоди звернули ліворуч на провулок Щорса. Впевнено й незворушно зайшли на територію військогового шпиталю (в народі - больнічька), неушкодженими подолали мінне поле тужливих поглядів хворих солдатів і вийшли до Косого Капоніра. Тут принцеса почала заломлювати руки, кусати лікті й посапати голову попелом: як же це так, що вона ніколи тут не була! Провінціялка мавка лісова тихо й голосно тріюмфувала, бо показала киянці щось небачене-небувале-небуденне. Вийшли з Київської фортеці через головний вхід, де дізналися, що екскурсія фортецею - 5 грн! Але не спокусилися. Рушили далі - дворами паралельно вище згадуваному бульвару, ведучи високоінтелектуальні розмови про просто приємне та приємне в усіх боків. Перепочили на лавці. Звернули ліворуч й опинилися на площі ім. Спорту. Біля синагоги випадково зустіли головного равина, а трохи далі - пам'ятник Шолом-Алейхему. Посиділи в пречудовому скверику на Рогннідинській, де мавка лісова погомоніла трохи з сірим котиськом. Опинившись на Великій Васильківській, стрімко звернули на Павла Скоропадського, де вирішили вирушити до "Золотого дуката", але раптом на Басейній принцеса примітила цукерню "Ваніль", куди негайно було вирішено зайти. Цукерня виявилася дуже мила: невеличка, затишна, з приємною музикою, художником за сусіднім столиком (прозваним Степаном Радченком) і чарівною офіціянткою, дуже уважною та коректною. (І як ще цукерню не заполонили її покльонники?) Напившися кави-чаю й наївшися наполеонів-штруделів, подалися на Крутий спуск, який вивів наших мандрівниць на Круглоуніверситетську. Трохи обписавши-обмалювавши її, завернули на Лютеранську, де на перехресті з Банковою теж залишили свій слід. Випадково побачили кірху св. Катерини (голоси за кадром: "От чому Лютеранська!", "Надо же - не замечала!.."). Скористалися відкритістю Банкової й поблажливо зазирнули туди. Спустилися сходами до площі ім. Каменяра, де вклонилися його симпатичному погруддю, а ще - першій трансформаторній будці та гімназії, де вчився Серж Лифар. Позахоплювалися балконами на Заньковецької. На розі з вулицею Городецького принцеса почала було розказувати, як вона не любить Пасаж і як не хоче виходити на Хрещатик, але вже внизу Пасажу вже розчулено згадувала дитинство, аптеку, вулицю, ліхтар кафе-мороженое. Швидко перетнувши залюднений Хрещатик, опинилися на Прорізній, помахали стусівському гастроному й звернули на Пушкінську. Тут мавку лісову, як завжди, потягнуло в двір, який виявився багатообіцяючим і привів аж до Володимирської. Покрутившися навколо золотоворітського фонтану, наші мандрівниці пірнули в метро й роз'їхалися по домівках.

У Скайпі на мою чарівну фотку в бонетці клювали турки. Навіть після того, як я прибрала фотку, додала собі 100 років і представилася як особа невстановленої статі, траплялися охочі познайомитися.
Тій же фотці в Одноклассніках наставили п'ятірок чоловіки з екзотичними східними іменами. Пробувала була поставити якусь іншу, але все ж повернулася до цієї: хай однокласники знають, що я не тільки розумна, а й гарна (а головне - скромна:-) )
У Фейсбуку моїми друзями іноді прагнуть стати канадійці середнього віку з французькими іменами або юні італійці/ іспанці/ португальці, у яких на лобі написано їхнє хоббі: girls.
З гарячими південними хлопцями все ясно. Але чому в ЖЖ мене френдять росіянки та росіяни, хоч у нас - жадних спільних інтересів чи друзів, - загадка.
Отаке-от)

Позаяк верблюд уже прилетів додому - у Відень - можу нарешті познайомити Вас з нашими новими друзями:

Віслючок живе у nesikha, яка назвала його Морісом. Верблюд тепер ділить помешкання з isstillalive та її принцом (не знаю, чи вигадали вони йому вже ім'я, чи ще ні). А жирафа оселилася в мене. Робоче ім'я Хрюша. Чому? По-перше, воно унісекс, а моя жирафа - як янгол - статі не має. А, по-друге, це асоціативний зв'язок з Песахзоном, який був свинею/ кабаном. А по-третє, первісно всі троє називалися Хрюша, Степашка і Філя (ну не називатися ж їм Атос, Портос і Араміс).
Радо прийму до розгляду цікаві варіанти імені)

Ходила до Косачів. Лариса іронічно усміхалася на вінки, якими її обклали рідновіри. А ще - дякувала, що я не забула про Ольгу Петрівну, Петра Антоновича та Михайла. "Бо, - каже, - мені постійно щось приносять, а вони, як додатки до "почитаемой, но не читаемой".
Світличним добре - вони разом.
У Миколайчука скоро розквітнуть якісь жовтенькі квіти.
Хлопці, як завше, разом. Їм дісталися волошки. Василеві від Тебе, люба nesikha, низенько вклонилася. Цілувати не наважилась - Ти ж така ревнива) Лише притулилася чолом - так, як жінка тулиться в скроню чоловікові, коли танцюють танго. Він просив і Тобі кланятись. Шкодував, що не зможу поцілувати Твої руки. "Вони в неї такі ніжні..."
Найдовше сиділа в Соломії. Була сумовита й мовчазна. Все переймалася, щоб мене дощ не замочив.

Ми на тому весіллі були, мед-пиво пили, повусах текло, а в рот не попало...
Тепер і Ви, люди добрі, подивіться, як молодий з тещею витанцьовував, а молода - зі свекром:

Сьгодні найзеленіше свято православного календаря) Люблю його за клечання й пахощі трав. А ще - за те, що Дух Святий зійшов на апостолів. Значить, він може зійти на кожного з нас. І як апостоли заговорили різними мовами - так і ми зможемо)))
Дуже хочу, щоб одна світла-пресвітла дівчинка (моценно її люблю і сильно скучаю), яка чекає на день, коли нарешті вільно заговорить німецькою, прийняла дар Святого Духа й заговорила цією (одною з найулюбленіших моїх) мовою.
Хай буде їй спокійно і радісно!

Напрочуд гарно співалося (причому за сопрано й тенора теж).
Активно відвідувалося друзів.
Пилося каву з корицею, їлося полуниці й пресмаченний грецький салат.
Ходилося дивитися на особисті речі Шевченка, яких виявилося дуже мало.
Купувалося дитячі маєчки, шкарпетки і коробку для чаю у вигляді автівки.
Шалено гулялося, бігалося, сміялося, бавилося в хованки, зображалося годинники й удавалося гонщиків.
А завтра почнеться літо. І я буду чемна і працьовита. І ті, кому набридалося, забудуть, як багато мене було цієї весни.

аеропланна, артистична, аферистична, вразлива, енергійна, кумедна, неповторна, ніжна, одважна, осяйна, радісна, сонячна, спокуслива, творча, ясна і яскрава isstillalive,
з чим її щиро і пристрасно вітаю!)