Пацанва за вікном ганяє на великах і - судячи зі звуків і вигуків - учиться по-крутому гальмувати.
Я їм трохи заздрю, бо єдиний велик, який я у своєму житті осідлала, - триколесний. Потім із великами якось не склалося. Хоча мене і намагалися навчити кермувати цим залізним конем, я, дитина домашня і малорухлива, не виявляла особливого ентузіазму, а тому й не навчилася. От тепер хочеться і колеться. Мабуть, щоб зважитися на безсташне крутіння педалей і численне падання, треба перед тим пережити якесь сильніше враження. Як було, наприклад, з конем. Ніколи у житті на нього б не вилізла, якби за день до того не подолала дуже стрьомний шлях до гірського водоспаду.

Так давно хочу написати про це, що вже починаю забувати.
( Про хлопчика з блакитною кулькою, або Чому я вже не боюся стати авторитарною матір'ю )

Розмова між 50-літньою жінкою та її 4-річним онуком:
- Таня, я тебе люблю так багато, як листочків на дереві!
- Марку, не можна мене так любити. Ти маму свою так люби.
- Я маму люблю - як травинки.
[павза]
- Таня, я чого більше - листочків чи травинок?

Напрочуд гарно співалося (причому за сопрано й тенора теж).
Активно відвідувалося друзів.
Пилося каву з корицею, їлося полуниці й пресмаченний грецький салат.
Ходилося дивитися на особисті речі Шевченка, яких виявилося дуже мало.
Купувалося дитячі маєчки, шкарпетки і коробку для чаю у вигляді автівки.
Шалено гулялося, бігалося, сміялося, бавилося в хованки, зображалося годинники й удавалося гонщиків.
А завтра почнеться літо. І я буду чемна і працьовита. І ті, кому набридалося, забудуть, як багато мене було цієї весни.

Вчора отримала смс із моєї найулюбленішої серії - про народження дитини)))
12 березня Оленка Лиховидова народила дівчинку - 3100 г, 52 см. Найімовірніше буде Даринкою)