Влітку 1919 року на кону Соловцовського театру ставили Вайлдову "Саломею". Павло Филипович, захоплений пристрасною грою акторки та майстерністю режисера, написав сонет ( Саломея )

Значно прохолодніше до постановки п'єси Вайлда поставився Микола Зеров (подейкують, що прокоментував він її так: “Це тільки семітська розпуста”) і не забарився із відповіддю. Його ( Саломея )

- уже не втілення краси, вищої від добра і зла, а просто інструмент у чиїхось брудних іграх. Справжня краса, вважав він, не протистоїть добру, а гармонійно з ним поєднана. Заручившись підтримкою Рильського ( Read more... )

Зеров через три місяці ставить крапку в полеміці з другом по поетичному цеху - пише ( Навсікаю )

Цікаву над інтерпретацію цієї поетичної полеміки пропонує Ганна Церна: ( Read more... )
А мені здається, що їм просто подобалися різні жінки Зеров підловив Филиповича на симпатії до вже зужитої ранньомодерної концепції чистої краси.

Що пориває жінок окуповувати магазини під час сезонних розпродажів? Міркування економічної вигоди чи глобальне планування сімейного/ холостяцького бюджету? Це було б занадто просто.
До вчора я була переконана, що шопінґ задовольняє наш потяг до полювання. Позаяк мамонти давно повиздихали, ми перекували стріли на купюри і тішимо себе вдало впольованими кофтинками, спідничками, сукенками, намистами та ін. цяцьками. Підтверджує теорію шопінґу-полювання чудове німецьке слово Schnäppchenjagd, що в перекладі на общєпонятний означає "беготня по магазинам в поисках товаров по дешёвке", хоча дослівно це "полювання за тим, що можна урвати".
Але вчора моя віра у полювальну підставу розпродажної лихоманки похитнулася. Якийсь модельєр по телику сказав, що по магазинах ганяють недолюблені жінки, які компенсують покупками брак уваги і ніжності, простіше кажучи сублімують.
Яка версія правдоподібніша - полювальна чи сублімаційна?

Почитала я вчора на сон грядущий "Хронологію життя і творчості Лесі Українки" Ольги Косач-Кривинюк і тепер точно знаю: подражать Ользі Петрівні Драгомановій-Косач (вона ж Олена Пчілка) не буду. І не просіть!
Воно-то, звісно, прикольно, що свідками на вінчанні Ольги й Петра були Антонович, Драгоманов і брати Кістяківські. Але залишити двомісячну дитину - Лосю - на чоловіка та його сестер і поїхати "на довший час" (пікантно зазначає Косач-Кривинюк) у Флоренцію - це, скажу я Вам, свинство! Далі цитую: "Мати їздила з братом до Риму, з братом і братовою до Помпеї. В листопаді [а поїхала вона навесні! - natyak] Лесина мати, вертаючись додому од брата з-за кордону, зупинялася на 8 днів у Відні". Ба більше, там вона познайомилася з таким собі Мелітоном Бучинським, який "своїм органічним і свідомим українством інтеліґентної людини зробив велике враження на неї".
На відміну від первістка-Михайла, Лариса була небажаною дитиною. Порівнюючи їх, мати казала: "Міша красивий, розумний, здатний, інтересний, розвинений, Леся ж негарна, дурна (це слово в материних устах особливо ранило маленьку Лесю [...]), недотепа, нецікава, нерозвинена". Отака-от жаба!

Коли чоловік каже, що ти особлива, - це, звісно, приємно і це окрилює. Але коли це каже жінка - починаєш у це вірити)

а в кінці - кілька секунд голосу Чеслава Мілоша

Усі женщини з нашої шейпінгової групи страшенно реготали, коли тренерка розповіла, що приходив якийсь хлопчик і хотів записатися. Вона відмовила: це для жінок, буцімто. Хоча потім сама ж собі заперечила: в Європі шейпінгують незалежно від статі чи ґендеру.
Але - подумалося мені - навіщо чоловікові посилено качати прес, витоншувати талію і випружнювати сідниці? Адже саме ці ділянки тіла - предмет найприскіпливішої уваги тренерок і шейпінгісток. Їм би ліпше руками, плечима й спиною зайнятися (хоча багатьом не завадило б розігнати поклади жиру на животі).
Найавторитетнішим фахівцем сідничних справ, який коли-небудь мені траплявся, - була Тетяна Миколаївна - тренерка з шейпінгу на "Мінській", куди ми ходили дружною компанією на 4-му курсі. Тоді їй було 60, а сідниці - !!! (не кожна 18-річна може такими похвалитися). 20 хв. тренування з 60-ти вона присвячувала саме сідницям. Її коронне: "Втянуть живот, вытолкнуть таз, сжать ягодицы" викликало в нас несамовитий регіт. Проте цього унікального комплексу більше ніхто з моїх наступних тренерок й інструкторок не знав.
Моя вам порада: качайте сідниці замолоду!)))

На шейпінгу в нашій групі дві тренерки: професіоналка Алла й аматорка Валя.
Алла намагається навчити нас базовим крокам степ-аеробіки. Більшість женщин так і не можуть їх опанувати.
Валя між відтисканням і качанням пресу вплітає вправи, позичені зі стрип-денсу. Їх старанно виконують усі! Певно, мотивація навчитися таких рухів значно більша, ніж просто розвинути свою координацію.
Останньо ми вивчили стрип-елемент під назвою "Багіня на пляже". Навіть найнезграбніші виконували його пречудово.
Хай но тільки мені той пляж трапиться - одразу кинуся зображати багіню)))