У східному крилі музею Ханенків моє недолуге невігластво здобувалося лише на еллочколюдоєдівські вигуки. Схід - це для мене воістину Великий Інший, збагнути якого дуже важко. Чого тільки варті японські пластини, що розділяють руків'я і лезо самурайського меча! Або турецький фаянс, розписаний небесно-синьою фарбою, або іранські різьблені тарелі, дзбани і свічники, або тибетські ікони! В буддизмі, виявляється, теж є ікони!
Одним словом, хто ще не був - дуже раджу сходити)