Пацанва за вікном ганяє на великах і - судячи зі звуків і вигуків - учиться по-крутому гальмувати.
Я їм трохи заздрю, бо єдиний велик, який я у своєму житті осідлала, - триколесний. Потім із великами якось не склалося. Хоча мене і намагалися навчити кермувати цим залізним конем, я, дитина домашня і малорухлива, не виявляла особливого ентузіазму, а тому й не навчилася. От тепер хочеться і колеться. Мабуть, щоб зважитися на безсташне крутіння педалей і численне падання, треба перед тим пережити якесь сильніше враження. Як було, наприклад, з конем. Ніколи у житті на нього б не вилізла, якби за день до того не подолала дуже стрьомний шлях до гірського водоспаду.

Умови задачі:
1) у Мурашиська вилазить шерсть;
2) з фікуса облітає зелене листя;
3) у мене стрімко випадає волосся.
Питаєцця в задачі: чи це все взаємопов'язано? А головне: як із цим бороться?
(традиційні російські запитання: кто виноват? і что делать? - винесемо за дужки)

1. П'ять речей, які ви бачите з ліжка. - Картину isstillalive, дзвіночки, дві скриньки і шафу.
2. Що ви робите з волоссям? У сенсі зачіски? - Збираю у хвіст - наскільки це можливо.
3. Що на вас зараз? У сенсі одягу? - Зелена футбілка, короткі чорні шорти і кольорова білизна, звісно))
4. Чим займаєтесь у житті? - Читаю, пишу і б'ю байдики.
5. Яке Ваше найбільше досягнення на сьогодні? - "Ля" другої октави!
6. Кого ви обійняли щойно? - Які обійми у таку спеку?
7. Ваше нинішнє захоплення? - Французька.
8.Що ви їли перед тим, як відповідати на ці запитання? - Персик.
9. Про що була остання вхідна смска? - "Ok! Ja Tobi napyshu)".
10. На які сайти ви завжди заходите? - ukr.net, gmai, lj, facebook.
11. Ваша найостанніша покупка? - Зелена пов'язка для волосся.
12. Що ви нині слухаєте? - Як гуде вентилятор.
13. Про що ви думаєте на сон грядущий? - Про великі сподівання, втрачені ілюзії та ще про когось.
14. Останній куплений вами CD який? - "Армія світла".
15. Що ви тепер читаєте/ перечитуєте? - Н. В. Марева-Вулих. Римский классицизм.
16. На якому музичному інструменті вам би найдужче хотілося грати? - На арфі.
17. Як у вас загалом? - Гаряче(
18. Що б ви хотіли зараз комусь сказати? - Ти де?
19. Скажіть що-небудь про того, хто квачанув вас! - Мені подобається її присмак)
20. Кому далі квачувати? - atanoissapa, panivzdu, rain_woman, iozhikov, marritsa

У Скайпі на мою чарівну фотку в бонетці клювали турки. Навіть після того, як я прибрала фотку, додала собі 100 років і представилася як особа невстановленої статі, траплялися охочі познайомитися.
Тій же фотці в Одноклассніках наставили п'ятірок чоловіки з екзотичними східними іменами. Пробувала була поставити якусь іншу, але все ж повернулася до цієї: хай однокласники знають, що я не тільки розумна, а й гарна (а головне - скромна:-) )
У Фейсбуку моїми друзями іноді прагнуть стати канадійці середнього віку з французькими іменами або юні італійці/ іспанці/ португальці, у яких на лобі написано їхнє хоббі: girls.
З гарячими південними хлопцями все ясно. Але чому в ЖЖ мене френдять росіянки та росіяни, хоч у нас - жадних спільних інтересів чи друзів, - загадка.
Отаке-от)

"Хочу бути, як Ґала!" - сказала Міла (мила дівчина-культуролог-філософ, з якою ми вчора познайомились).
"Не хочу бути, як Ґала", - подумала собі я. Воно-то, звісно, круто - надихати стількох просунутих чуваків, щоб вони про тебе вірші писали, на картинах тебе зображували і взагалі обожнювали до нестями, непритомніли від одного твого погляду і підривали тебе, коли тільки захочеш. Але ж це тільки надихати! Що вона сама зробила?..
Так от: хочу бути 3 в 1: муза+мисткиня (у широкому сенсі цього слова)+мама. Були такі прецеденти в історії?
Поки що найбільше для подражанія підходять Марко Вовчок і Соломія Павличко.
На другому місці - Тоні Морісон: у 27 (у мене ще є час!!!) вона одружилася з архітектором Гарольдом Морісоном і народила з ним двох дітей. Все би добре, але за 6 років вони розлучилися. І я не знаю, чи надихнула вона його бодай на якийсь архітектурний проект.
Незлецький варіант - Анна Андрєєвна Ахматова: сама натворила ого-го скільки і Ґумільова на подвиги подвигала. І син у них теж талановитий був. Але, знову ж таки, розлучилися вони після 8 років співжиття, а другий чоловік - ассиролог покинув її заради Андреєвої.
Поруч з Ларисою Петрівною Косач-Квіткою не було видатних чоловіків.
Лу Саломе - з біса гарна й талановита бестія - мала цілу прірву видатних чоловіків довкола себе, але так і не наважилася на дитину. Як і Айріс Мердок, яка все життя прожила з одним чоловіком - професором літератури й літератором. Щасливий шлюб був й у Вірджинії та Леонарда Вулфів. Хоча Лео, мабуть, був не таким яскравим, як Джині.
Може, підкажете ще когось?

Коли чоловік каже, що ти особлива, - це, звісно, приємно і це окрилює. Але коли це каже жінка - починаєш у це вірити)

Давно мене так не катарсило)
Шкода, що вистави не буде завтра чи післязавтра. Доведеться, вочевидь, чекати до вересня.
Хочу побачити це в Польщі й Росії. А ще хочу зняти за цією п'єсою фільм. Це вперше мене потягло на повнометражку, раніше були ідеї тільки щодо короткого метру (метра?).
Побачите Ірванця - вклоніться/ потисніть руку/ обійміть/ поцілуйте його за цей переклад!
Побачите Ґловацького - перекажіть, що я навіть про спеку забула під час вистави)
Побачите режисера - повідомте, що то я найгучніше сміялася і перша починала плескати.
І добре, що я пішла одна, бо набридла би ближньому своєму шквалом емоцій, які слід приберегти для Ніагарського водоспаду)

Доглядальниця залу фресок і мозаїк Михайлівського Золотоверхого: А що у Вас з ногою?
я: Розтягнення.
Д.: Так, еластичний бинт добре допомагає. Моя донька - вона вчителька - тоже недавно ушибла ногу. То перев'язує.
я: А кілька мозаїк з Михайлівського є в Третьяковці.
Д.: Це в Москві? Ви бачили?
я: Так, і підписано: "Древнерусское искусство 12 века".
Д.: Не хочуть віддавать (зітхає). ...А Ви така молоденька і цікавитесь. Тут без віри не можна. Он бачите - євхаристія, причастіє тобто. Христос причащає хлібом і...
я: вином
Д.: Так! От Вам скільки років?
я: 26.
Д.: Ви ж не замужем?
я: Ні.
Д.: В мене дочці 30, вона тоже така висока, ...і повна, ...і не замужем. Ну, удачі Вам!
я: Дякую!

На шейпінгу в нашій групі дві тренерки: професіоналка Алла й аматорка Валя.
Алла намагається навчити нас базовим крокам степ-аеробіки. Більшість женщин так і не можуть їх опанувати.
Валя між відтисканням і качанням пресу вплітає вправи, позичені зі стрип-денсу. Їх старанно виконують усі! Певно, мотивація навчитися таких рухів значно більша, ніж просто розвинути свою координацію.
Останньо ми вивчили стрип-елемент під назвою "Багіня на пляже". Навіть найнезграбніші виконували його пречудово.
Хай но тільки мені той пляж трапиться - одразу кинуся зображати багіню)))

Стару гойдалку
між Софією і Золотоверхим
пофарбували в густозелений колір
але забули змастити
і вона рипить
скрушно - як старе подружнє ліжко
а колись
радісно поскрипувала
підкидаючи в небо безтурботних дівчат

Тема кризи так усім набридла, що про неї в порядному товаристві вже й не згадують.
Але мене зачепило за живе: днями помітила, що криза зжерла два моїх улублених магазини білизни - casual і вишуканий. У першому ми з nesikha ще в березні святкували прихід весни оновленням того, що на споді. А в другому я ще в квітні залишила півстипендії.
Причому букіністична крамничка, біля якої був магазин casual, вижила! І це єдине, що втішає в цій невтишній ситуації)

Як президент Ющенко гальмує розвиток української науки

Мене, як людину аполітичну, рідко можна втягнути в розмови про політику. Всі ці нарікання на владу, зраду Помаранчевої революції та цирк, який влаштовує Ющ, мене не обходили. Я просто мовчки хитаю головою, коли хтось виливає переді мною своє роздратування безладом, що діється у владі.
Донедавна.
Поки це не зачепило моїх особистих інтересів.
Річ у тім, що, як виявилося, у мене з нашим президентом де в чому збігаються смаки: я в "Буковель" - і він у "Буковель", я на "Країну мрій" - і він туди ж, я "Почайна" співаю в Українському домі - він приходить слухати.
Все б нічого, але він, як і я, любить Софію Київську. І коли я прийшла туди вчора у дуже терміновій справі (працювати в архіві), мене не пропустили, бо він вирішив відвідати Софію. Цілком розумію його божання.
АЛЕ чому він не попередив мене про це? Хіба так важко було повісити маленьке оголошення: "Н., не приходь завтра, не тягни свого Макара, не витрачай марно час на дорогу, бо я хочу завтра погуляти Софією".
Одне маленьке оголошення врятувало б його репутацію в моїх очах.
Єдине, що тішить: я можу ходити в Софію, коли мені заманеться коли вона відчинена для відвідувачів, а він - лише зрідка.

Вчора мені прийшов лист від фіна, з яким ми минулого року познайомилися на літній школі у Варшаві. Якось особливо активно і не спілкувалися. А тут - він так відкрито і довірливо пише про все, що сталося в його житті за цей рік, і дуже щиро цікавиться, що в мене нового.
Це так зворушливо і приємно)))

Вчорашній день закінчився читанням інтерв'ю Тараса Прохаська на azh.
Сьогодні день почався піснями "Океану Ельзи".
З життя випадають цілі тижні і навіть місяці.
Відчуваю, що треба за щось чіплятися.
Запам'ятовувати кожен день.
Чи бодай задумуватися, як минув місяць.

З інструкції до таблеток від герпесу дізналася, що ця зараза може оселитися і на статевих органах. Боронь, Боже!

О, да вы - филолог.

Вы мастер каламбура и генератор мемовирусов. В зависимости от настроения, вы можете быть душой компании, а можете язвить и быть ядовитей самой ядовитой змеи. С вашими талантами вам бы идти в политику или книжки писать. Проблема только в том, что вам лень. Впрочем, сами-то вы не считаете это проблемой, и сама ваша лень - это ваша свобода и ваш кукиш этому прагматичному миру.

Пройти тест

Тест потирила в ro_fiesta. А вона - младший научний сотруднік)))

Коли відключають гарячу воду, елементарна гігієнічна процедура перетворюється на обряд. Щоб помитися, треба спершу нагріти воду на плиті, потім розвести її у відрі. І - нарешті - зачерпувати ковшиком з відра і поливати своє тлінне тіло. Здається що після такого миття стаєш чистішим, ніж після банального душу.
Вже сумую за тим, як закінчиться "профілактика" і з крану знову потече гаряча вода.

Нещодавно на мене зійшло осяяння про зменшувально-пестливі суфікси. Зі мною взагалі часто так буває: те, до чого люди доходять логічним шляхом, мені відкривається в інсайтах. І коли я захоплено ділюся з кимось черговим відкриттям, той хтось часто поблажливо усміхається, бо вже давно про це знав/-ла без жодних містичних досвідів.
Так от, осяяло мене, коли я йшла від четвертого до першого корпусу КМА через больнічку (місцеві знають:-)). Лікаренькою її могла б назвати хіба Дзюбишина-Мельник, а всі інші так і кажуть: больнічка. І раптом стало цікаво: чому немає окремо зменшувальних, а окремо – пестливих суфіксів? Мабуть, тому, що все маленьке так і тягне попестити, а щоб попестити щось велике, то треба його спершу зменшити. Таке)
А ще – пригадалося, як ми з подругою і її хлопцем (неукраїнцем) йшли через іншу больнічку. Перекласти англійською це слово неможливо, бо hospital – занадто нейтральне. А от у німецькій можна зменшувати і пестити – там є суфікс –chen. Тож можна сказати і Spitalchen, і Krankenhäuschen.
Але в змаганнях із мовних пестощів слов’янські мови посядуть першість, зійдуть на п’єдестал і гордо носитимуть майки лідерів:-)

Ну от, варто мені було вчора порозповідати одній абітурієнтці про Могилянку, як цієї ночі мені наснився Брюх.

Знаєте, як я борюся із сьогоднішньою темінню? Запалюю свічки.
Одна вже догоріла. Це був гномик, якого нам багааато років тому подарувала сусідка знизу Ліда Антоновна. Тоді таких свічок не було - і ми довго берегли цього гномика. Він стояв у серванті поруч з кришталевими келихами, потім - у книжковій шафі. Мені постійно кортіло його запалити, особливо на новий рік. Цього року моє давнє бажання збулося, хоч воно вже не було таким сильним і пристрасним. А щойно він догорів. Від цього трохи сумно.