Спасибі gralena!

А ви знаєте, кого я сьогодні уздріла біля котячої хавки?
Їжака!

двоє під дощем
прихистили собаку
сумного як ніч

Один з моїх улюблених мультиків явно прививав маленьким радянським громадянам музичний смак)

Мабуть, у мене є киця. Мабуть - бо її ніхто не дарував і не купував. Сама прийшла. Спершу попросила води. Потім радо пила кефір. Потім гордо від нього відмовилася. Мовляв, я до тебе лащуся, а ти мені - кефір. Потім під обурливі репліки тата: "Ти що - сметану їй понесла???" я частувала її сметаною. Вчора вона не приходила. Певно, налякалася зливи. Сьогодні її теж не було видно. Винесла їй сметани й води. Але вона не прийшла. Аж раптом на моє безнайдійне з балкону: "киць-киць-киць" прибігає моя Мурашка! Їла тільки з рук. Щойно я ставила мисочку на землю - пильнувала, щоб я не пішла. Казала, що дуже за мною скучила. Так і казала!
Мені байдуже - чийна вона чи нічийна, називав її хтось чи не назвав. Вона моя Мурашка. Поки захоче нею бути)

Позаяк верблюд уже прилетів додому - у Відень - можу нарешті познайомити Вас з нашими новими друзями:

Віслючок живе у nesikha, яка назвала його Морісом. Верблюд тепер ділить помешкання з isstillalive та її принцом (не знаю, чи вигадали вони йому вже ім'я, чи ще ні). А жирафа оселилася в мене. Робоче ім'я Хрюша. Чому? По-перше, воно унісекс, а моя жирафа - як янгол - статі не має. А, по-друге, це асоціативний зв'язок з Песахзоном, який був свинею/ кабаном. А по-третє, первісно всі троє називалися Хрюша, Степашка і Філя (ну не називатися ж їм Атос, Портос і Араміс).
Радо прийму до розгляду цікаві варіанти імені)

Ми на тому весіллі були, мед-пиво пили, повусах текло, а в рот не попало...
Тепер і Ви, люди добрі, подивіться, як молодий з тещею витанцьовував, а молода - зі свекром:

Давно мене так не катарсило)
Шкода, що вистави не буде завтра чи післязавтра. Доведеться, вочевидь, чекати до вересня.
Хочу побачити це в Польщі й Росії. А ще хочу зняти за цією п'єсою фільм. Це вперше мене потягло на повнометражку, раніше були ідеї тільки щодо короткого метру (метра?).
Побачите Ірванця - вклоніться/ потисніть руку/ обійміть/ поцілуйте його за цей переклад!
Побачите Ґловацького - перекажіть, що я навіть про спеку забула під час вистави)
Побачите режисера - повідомте, що то я найгучніше сміялася і перша починала плескати.
І добре, що я пішла одна, бо набридла би ближньому своєму шквалом емоцій, які слід приберегти для Ніагарського водоспаду)

Сьгодні найзеленіше свято православного календаря) Люблю його за клечання й пахощі трав. А ще - за те, що Дух Святий зійшов на апостолів. Значить, він може зійти на кожного з нас. І як апостоли заговорили різними мовами - так і ми зможемо)))
Дуже хочу, щоб одна світла-пресвітла дівчинка (моценно її люблю і сильно скучаю), яка чекає на день, коли нарешті вільно заговорить німецькою, прийняла дар Святого Духа й заговорила цією (одною з найулюбленіших моїх) мовою.
Хай буде їй спокійно і радісно!

Напрочуд гарно співалося (причому за сопрано й тенора теж).
Активно відвідувалося друзів.
Пилося каву з корицею, їлося полуниці й пресмаченний грецький салат.
Ходилося дивитися на особисті речі Шевченка, яких виявилося дуже мало.
Купувалося дитячі маєчки, шкарпетки і коробку для чаю у вигляді автівки.
Шалено гулялося, бігалося, сміялося, бавилося в хованки, зображалося годинники й удавалося гонщиків.
А завтра почнеться літо. І я буду чемна і працьовита. І ті, кому набридалося, забудуть, як багато мене було цієї весни.

понад листя кульбаб понад квіти мальв понад кучерявість калачиків
понад яскравість герані понад запах півоній понад цвіт яблуні
понад березовий сік понад гіркоту деревію білого і червоного
понад жовтець понад сон-траву понад сонечка нагідок
понад лісові дзвіночки понад наперстянки понад соснову глицю
понад ягоди шипшини понад непам'ять незабудок понад тихий чебрець
тебе любитиму

Дерево таке таємниче. Виростає такий велетень і живе, невидимо черпає повітря. Умирає восени, аби на весну відродитися. Для мене дерево - це згадка про біблійний рай.
*
Як дерево живе?
Не отримує зарплати першого числа. Не працює на фірмі. Не виходить на пенсію. У нього немає грошей на прожиття, але воно росте, у спеку затуляє нас своєю тінню.
Якби дерево могло говорити, то, напевно, на весь голос молилось би і дякувало:
- Боже, яке я прекрасне і в той же час справжнє! П'ю, коли тягну соки із землі, їм, коли поглинаю з повітря невидимий вуглекислий газ, - і живу!
У Гаяні росте дерево, що зветься молочне. Коли на нього натиснути, починає текти молоко. Люди біжать до дерева зі склянками, як до молочного магазину.
Кожне дерево говорить про Бога. Ніхто не бачить, з чого воно живе, а воно росте, розвивається, цвіте і дає плоди.
Отче наш, Ти єси на небесах, що сотворив усі красиві дерева не землі, аби нам було краще на цьому світі, нехай святиться ім'я Твоє.
(Твардовський Я. Ще одна молитва / Пер. з пол. Д. Матіяш. - К.: Грані-Т, 2009. - С. 232.
( + мій улюблений львівський дуб )

Мені не подобається, як Тарас Прохасько читає свої тексти. Не подобається, власне, інтонація. Вона якась неприродна, натужна. Але його голос просто чудовий! В ньому трохи незахищеності, трохи наївності, трохи ображеності (дитячої ображеності), багато зосередженості й уважності. Часом я навіть не слухаю, про що він говорить, просто слухаю голос)

А я теж уже подивилася! У майже порожньому залі в розпал робочого дня) не скажу, з ким))) ( кому цікаві мої враження - читаємо далі )
А завтра буде перший захід на "Медвін" (жахлива назва, ні?)

Сьогодні я зупинила автобус одним виразом обличчя. Ні, не так. Я бігла до 62-го, а він уже рушив. І мою розчаровану міну побачив водій, запитацьки звів брови, на що я - зітнула плечима.І - о диво! - він зупинився і відчинив для мене задні двері. Це прямо, як епіфанія)))